Знову і знову ми повертаємося до школи-інтернату! В кінці навчального року сталася четверта поїздка в інтернат. Приїхали ми не з порожніми руками, привезли безліч конструкторів, 3D пазлів і багато що інше! Пограли з хлопцями у футбол! Милі діти, скільки любові і ласки, розуміння, людського відношення і слова потрібно їм додати, донести, зацікавити та розбудити в них! Будь-яка добродійність, яка без душі починається, без духовного результату і закінчується. Скільки благих справ зійшло нанівець від людського гріховного відношення до милостині. ”У тебе ж, коли твориш милостиню, хай ліва рука твоя не знає, що робить права” (Матф. 6:3). Залиш це таємницею для самого себе. Що ж зараз відбувається в людському суспільстві, коли виникає благий почин? Завжди в цей почин вповзає гріх, лукавство. І начебто прекрасно початі добродійні проекти врешті-решт переростають добродійність і в них з’являється пункт «заробітку» для тих, хто бере участь в цій добродійності. Цей пункт поступово набирає обороти і так звані волонтери беруть з тих, що мають особливі потреби, величезні гроші за те, що їм надається допомога. Хто ж такі ці люди, що мають ці особливі потреби? Це люди знедолені, інваліди, жебраки, прив’язані до так званих безкорисливих людей (волонтерів) всією душею. І, на жаль, в більшості випадків за цю ж вартість вони могли б дозволити собі професійні послуги, але довіряють, вірять в чисту добродійність, милостиню. Як часто ми обманюємо людей, що мають такі потреби, кидаємо їм крихти зі свого столу з виглядом безмірної милостині, вони ловлять наші крихти своїми мерзлими руками, і в серцях проклинають нас.
Як важко втриматися на висоті, як важко втримати в благодійній справі співчуття своє серце, як важко милосердя не перетворити на негідну подачку негідним. Яка важка ця справа і яка радість і блаженство тим людям, що по-християнськи відгукнулися на чуже горе!
Важке завжди стає легким, якщо робиться від чистого серця, адже чистота серця є проявом святості, благодаті, стану богосиновства!
Перегляди (100)
